Повернення до Криму

Після тритижневої другої половини півставки знов повертаюсь до Ялти.
Весна вже давно розлилась нашими центральноукраїнськими далями. Але Крим завжди вміє шокувати різницею погоди. І якщо на великій землі весна ще поважна пані у демисезонному плащі, то тут – божевільне, розхристане дівчисько із беззупинним шалом в очах.З любов’ю вкотре прочитую барвисто ілюстровану книжку під назвою “Сімферополь-Ялта”: мечеті, татарські намети з державними прапорами, квадратові клаптики ділянок, Перевал, Чатирдаг, Алушта, Артек, Аю-Даг, Нікіта, Масандра. А повітря таке – неначе молоде масандрівське вино! Тому в місті-герої Ялті вийшов вже захмілілий. І здається у такі хвилини сп’яніння,  що ти дерево, і кожна твоя гілочка, набубнявіла бруньками, тягнеться до сонця, до просвітлілого неба. І судинами твоїми вже не кров – могутньо струменіє вишневий глей, і ладне воно ось-ось вибухнути вишневоцвітними стигматами.
І ти, сита пластиково-паперова офісна стабільносте, і ти, сімейний телевізорний райку з випадковою людиною – що протиставите отакому читанню книг, отакій невиліковній вишневозалежності?

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

3 коментарі до “Повернення до Криму”

  1. так де ж ти є?

    так повіяло теплом, хмелем і весною…
    але я щось не зрозуміла-ти в Криму лишаєшся чи до Києва?

  2. Так він такий! Така його доля. Бойовище трьох демонів державності і водночас… земля, що не може не зачаровувати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *