Піша мандрівка з Кропивницького до Канева. Приєднуйтесь!

Наприкінці травня я збираюсь вирушити з Кропивницького до Канева, пройти пішки близько 220 км, відвідати центральноукраїнські села, хутори та екопоселення. Запрошую всіх, хто небайдужий до низового життя України, приєднатись до цієї мандрівки.

Чому до Канева?

Якщо на якусь годину забути, що Шевченко — це залізничний вузол, станція метро й пам’ятник, якщо подивитись на поезію Тараса незамиленим оком, вдаючи, що бачиш її вперше, то неодмінно виникне ілюзія, що це публіцист XXI століття веде авторську колонку на злобу дня. Гадаю, кожен з нас ловив себе на такому от приблизно відчутті. Йдучі до Канева, до кручі, де, згідно заповіту, поховано Кобзаря, мені би хотілось отримати для себе відповідь на питання, наскільки нам вдається реалізовувати своє призначення, закодоване в „Заповіті“. Чи ми далі здебільшого воліємо ходити в кайданах і валятися гнилою колодою, а чи вже стаємо на шлях до того, щоб зватися великою, вольною сім’єю.

Окрім символізму кінцевого пункту, маршрут цікавий тим, що пролягає через „місця сили“, які вже багато років приваблюють істориків, краєзнавців  та екопоселенців. Це, звісно ж, Холодний Яр, урочище, на території якого до 1922 року ефективно протистояла більшовикам Холодноярівська Республіка. Історію цієї землі зберігають численні пам’ятники, кургани, печери та городища. На маршруті — кілька екопоселень, зокрема в селі Цвітне, на хуторі Буда.

Чому пішки?

Ще один великий український кобзар, нажаль уже покійний Василь Литвин сказав мені одну річ. Для людини найбільш природньо пересуватися по землі зі швидкістю пішохода. Тоді ритм, у якому ми перетинаємо силові лінії планети співпадає з нашим внутрішнім ритмом.

Не сказати, що це для мене зовсім новий досвід. Ми з пластунами ходили в кількаденні походи Карпатами, а якось в рамках пластового свята весни проводили пішу мандрівку власне Холодним Яром. І, тим не менш, цьогорічна подорож до Канева особисто мене сповнює передчуттям незвіданого. Адже тут увага буде спрямована не на таборове життя чи кайф від екстріму, хоча й це теж буде, а цілковито на світ довкола. Мені хотілося б почути, про що говорить і мовчить земля, увійти з нею в резонанс.

Програма мандрівки

Окрім драйву від пішого походу й вільного бекпекерського життя планую заходити в населені пункти, спілкуватися з людьми, знаходити місцевих інтелігентів, краєзнавців, музикантів, народних майстрів, людей з неординарною долею. Я візьму з собою диктофон, буду записувати людські історії й у подальшому створювати аудіодокументалістику. Приклад того, що я зробив у селі Цвітне, можна послухати тут.

Як можна долучитися до мандрівки

1. Узяти безпосередню участь у поході на всьому маршруті або на будь-якому його відтинку. Зголошуйтеся, й ми разом скоригуємо дати, щоб усім було зручно. Буде дуже круто, якщо до мандрівки долучиться людина з фото- чи відеокамерою, тоді проект збагатиться якісним візуальним контентом.

2. Дати поради щодо маршруту. Попередній маршрут я накидав на мапі. Можливо, ви маєте знайомих, які мешкають у Кіровоградському, Олександрівському, Кам’янському, Черкаському, Канівському районі, до яких можна завітати і чиї історії будуть цікаві спільноті. Можливо, ви знаєте місця, які просто неможна обминути увагою.

3. Надати матеріальну підтримку. Оскільки ця подорож є краудфандинговим проектом, будь-яка, навіть маленька сума — це ваш внесок у створення контенту, яким зможе користуватися кожен. Про збір коштів із зазначенням донорів а також про те, куди кошти було витрачено, я докладно розповідатиму в соцмережах та на сайті. Гроші можна перерахувати на карту Приватбанку 5168 7556 0005 4148
Більше способів зробити донейшн — тут.

Долучайтесь до створення проекту, пишіть свої ідеї в коментарях на сайті чи в соцмережах або ж у приват.

Фото:
1. Перед грозою, по дорозі до х. Буди і дуба Максима Залізняка. Фото з сайту Wikipedia
2. Будинок в екопоселенні на хуторі Буда. Фото С. Філіппова

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *