Піша мандрівка з Кропивницького до Канева. Приєднуйтесь!

Наприкінці травня я збираюсь вирушити з Кропивницького до Канева, пройти пішки близько 220 км, відвідати центральноукраїнські села, хутори та екопоселення. Запрошую всіх, хто небайдужий до низового життя України, приєднатись до цієї мандрівки. Продовжувати читання Піша мандрівка з Кропивницького до Канева. Приєднуйтесь!

Розповідь та фотозвіт про подорож автостопом до Грузії з незрячою супутницею Наталею Севастьяновою

Восени 2015 року ми з Наталею проїхали автостопом майже 5 тис. км, відвідали Грузію і побачили, як і чим живе ця дивовижна країна. Наш досвід — це свідчення того, що світ відкритий і доброзичливий, а всі бар’єри та перешкоди — це всього лише наші матеріалізовані страхи. Продовжувати читання Розповідь та фотозвіт про подорож автостопом до Грузії з незрячою супутницею Наталею Севастьяновою

Наталя Севастьянова, яка внаслідок хвороби втратила зір, вирішила їхати зі мною автостопом до Грузії. Нам потрібна допомога

Особисто для мене це дуже серйозний виклик і велика відповідальність. Але зрештою саме це і є рухом вперед. У книжках про автостоп пишуть, що такі подорожі для нас недоступні. Але ми на це наважились. Продовжувати читання Наталя Севастьянова, яка внаслідок хвороби втратила зір, вирішила їхати зі мною автостопом до Грузії. Нам потрібна допомога

Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

— Куди ти найближчим часом збираєшся їхати автостопом? — запитала у мене Надя з Харкова, з якою ми напередодні познайомились на сплаві.

Відверто кажучи, повний вражень від дністровського каньйону, я був рішуче налаштований дати дупі сіна й зайнятися улюбленою справою. Усі наші розмови з харків’янами про автостоп носили суто теоретичний характер. І тут раптом це провокативне запитання в соцмережі, яке за декілька секунд на два тижні перенесло мене в інший варіант життя, від клавіатури і стрьомних краєвидів річки Інгул у простір, наповнений палючим сонцем і примхами мандрівничої долі. Продовжувати читання Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

Два дні в екопоселенні


Я вживу побачив, як  мешканці екопоселення святкують, працюють і навіть знайомляться з метою створення сім’ї. Познайомився із дуже незвичайними людьми, почув дивовижні історії, що міняють звичні уявлення про речі. Також із цією поїздкою пов’язано кілька духовних практик, які я відкрив для себе.

Познайомився я з екопоселенцями, коли місяць тому робив про них передачу для обласного радіо. Продовжувати читання Два дні в екопоселенні

Автостопом до серця Молдови

Гостюючи у свого однокурсника й доброго товариша Степана Швеця в Новодністровську, вирішив, користуючись нагодою, помандрувати Молдовою. Адже і до кордону не так далеко, і закордонний паспорт випадково з собою прихопив. 8–9 липня здійснив подорож до Кишинеу, оглянувши кілька молдавських міст. Це була одна з перших моїх мандрівок автостопом.

Продовжувати читання Автостопом до серця Молдови

Дабрыдзень, Беларусь. Дорожні нотатки

У жовтні їздив з пізнавальною метою до Гомеля. Хочу одразу перепросити, що так довго не викладав цих дорожніх записів.

Продовжувати читання Дабрыдзень, Беларусь. Дорожні нотатки

Стежками Ра

Ідучи до походу, вивіряймо до грама наш виряд, викидаймо без жалю все, що хоч на мить видається зайвим. І все ж найнеобхідніші для мандрованця речі — завжди з ним, і нести їх найлегше, адже ця ноша зовсім не обтяжує вагою. З ним завжди його серце, відкрите назустріч людям і дорогам, його віра, що працює краще за будь-який навігаційний прилад, адже зорієнтована за силовими лініями в духовному просторі.

Продовжувати читання Стежками Ра

А когда поезд уходил, огни мерцали…

Кременчуцький вокзал. Фото з сайту iloveukraine.com.ua

Ще Іван Багряний відкрив образ потяга як “республіки на колесах”, як концентрованого виразника усієї повноти, строкатості та ірраціональності життя “країни чудес”. З тих часів, з 40-х рр. XX ст., спливло багато води, і все ж таки є речі, непідвладні часу. Продовжувати читання А когда поезд уходил, огни мерцали…

Повернення до Криму

Після тритижневої другої половини півставки знов повертаюсь до Ялти.
Весна вже давно розлилась нашими центральноукраїнськими далями. Але Крим завжди вміє шокувати різницею погоди. І якщо на великій землі весна ще поважна пані у демисезонному плащі, то тут – божевільне, розхристане дівчисько із беззупинним шалом в очах. Продовжувати читання Повернення до Криму