Олександра Алєксандрова: Хто такі філософи? Персональні файли

Їхні робочі інструменти — не верстат і не скальпель, а діалектика й метафізика. Речі, якими вони займаються, максимально абстрактні: час, свідомість, буття. Що означає бути філософом? Жити у відірваному від реальності світі й ширяти поміж хмарами чи займатись серйозною роботою?

Наша співрозмовниця — професор кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександра Алєксандрова розповідає, яким вона бачить портрет філософа і чим є філософія особисто для неї.

Усе, що ви хотіли знати про філософію, але боялись запитати. Слухайте  у „Персональних файлах“ у всесвітній День філософії.

Немов оселедці в банці. Кіровоградці протестують проти транспортної реформи

Немов оселедці в банці. Кіровоградці протестують проти транспортної реформи.
Свої відчуття від користування громадським транспортом вони демонструють владі в оригінальний спосіб. Ціле відро оселедців у подарунок кіровоградським чиновникам презентували громадські активісти. Написи на візку, на якому їх привезли,  нагадують про номери маршрутів, які зникли в результаті транспортної реформи. Символізм простий: кіровоградці не хочуть їздити в маршрутках, немов оселедці в банці.

Фото з порталу Гречка.

У Кіровограді відзначають день народження Нестора Махна

Бандит чи український Робін Гуд? У Кіровограді вшановують Нестора Махна. В обласному художньому музей розгорнуто експозицію до 125-ї річниці з дня народження одного з лідерів анархістського руху в Україні. Репортаж на Радіо Ера FM.

Як мусульмани Києва святкували Курбан-Байрам

Мусульмани відзначають одне з двох найбільших свят — Курбан-байрам. Як це відбувається в Україні, бачив Сергій Філіппов.

Цього дня кожен мусульманин повинен зарізати жертовну тварину. М’ясо роздають родичам і біднякам. Мусульмани Києва від самого ранку зібрались на святковий намаз.

Тбілісоба або Як грузини на Андріївському День міста святкували

Автентичний грузинський спів, хінкалі, вино і поезія — так на Андріївському узвозі у Києві святкували День Тбілісі. На святі побував і Сергій Філіпов.

Тбілісоба — так називають грузини День своєї столиці. Він співпадає із традиційним осіннім святом врожаю. Другий рік поспіль грузини діляться із киянами своєю культурою.

Фотовиставка, що розповідає про життя онкохворого хлопчика

Історія хвороби на світлинах. У Києві проходила фотовиставка, що розповідає про життя п’ятирічного хлопчика та його мужню боротьбу з онкологічною недугою.

На світлинах — маленький Іванко з невеличкого села на Хмельниччині. Одного ранку він не зміг стати на ніжку. Позаду у хлопчика рік лікування в онковідділенні. Хвороба відступила, але про повну виліковність можна буде говорити лише за п’ять років.  Фотограф Руся Асєєва назвала свою виставку „Життя, як воно є“.

Мешканці екопоселення на Кіровоградщині діляться секретом успіху. Кольори часу, випуск 28

Ці люди повірили у свою мрію й не побоялись зробити докорінні зміни в житті. Із великих міст вони переїхали на покинутий хутір і почали створювати свій, як вони його називають, простір любові.

Ми побували у них в гостях у селі Цвітне Олександрівського району й дізнались, чим живе сьогодні екопоселення. Що вони вирощують і як обробляють землю? Чим харчуються і звідки беруть засоби до існування? Про все це слухайте в „Кольорах часу“. Але найцінніше те, що герої передачі діляться своїми думками і поглядами на життя, які будуть вельми корисними для небайдужого шукача. Ну і, звісно ж, ви зануритесь в атмосферу поселення, відчуєте настрій його мешканців.

У передачі лунають пісні одного з її учасників, барда Володимира Притули.

Місто мільйона надій. Кольори часу, випуск 27

Місто мільйона надій“ — до цієї назви важко щось додати. Фотовиставка Бориса Бухмана, що відкрилась у Кіровоградській обласній бібліотеці ім. Чижевського, справді вражає. На світлинах — маленькі пацієнти онкологічної лікарні. Ось дитина отримує хімеотерапію, і мама його годує грудьми. А у цієї дитини беруть пунцію спинномозкової рідини.
Але задача фотовиставки — не пограти на емоціях, як робить ТСН, а пробудити бажання робити добро. Саме до цього закликали і присутні на виставці представники благодійних організацій.

Це перша програма циклу „Кольори часу“, яка вийшла на Кіровоградському обласному радіо „Скіфія-Центр“.

 

Не відлітай! Кольори часу, випуск 26

Це передача про Христове воскресіння в рамках одного окремо взятого міста. Друга з великоднього циклу. Цього разу про Кіровоград.

Мені довго не давалась драматургія передачі, я не знав, що робити із записаними звуками… Доки не натрапив наодну пісеньку, яка все й вирішила.

Вішну-пурана починається з перерахування аватарів Вішну, а далі — тема смутку через те, що Господа немає в матеріальному світі.

А мені можна хрест узяти? Кольори часу, випуск 25

Передача із великоднього циклу, яка вийшла на радіо в страсний четвер. Перша моя авторська робота в такому жанрі. Я увійшов у незвичну для себе, та власне й для вітчизняної радіожурналістики сферу. Тому дуже важливою є ваша думка. Чи цікаво було слухати всю передачу? Чи зрозуміло, про що вона? Що переживалось як близьке, а що звучало дисгармонійно?

Мені би дуже хотілось робити бодай іноді не просто репортажі, а створювати мистецькі речі. З усіма наслідками, що випливають, тобто враховуючи вимоги, які ставить перед мистецтвом час.
Ця передача — про страждання в нашому житті. А ще про Львів. Зробив її як творче завдання в рамках Радіошколи на тему „Звуковий портрет Львова“. Мені нецікаво було писати кнайпи чи дзеленчання трамваїв. Я побував у двох зовсім інших місцях. У мене не вийшло пасторального полотна. „Рассинить бы, да нет у меня акварели такой“.

Загадкова країна Перу. Продовження. Кольори часу, випуск 24

„Білій людині дуже важко зрозуміти індіанський світ. Набагато легше зрозуміти чорну людину, адже вона, так само, як і біла, схильна до створення певних ієрархій. А індіанець живе в зовсім іншому просторі смислів, який дуже важко зрозуміти, якщо не ставити дослідів над своєю свідомістю й не жити довго з індіанцями.“

У цій програмі мандрівник Олег Дандурьянц, що не раз подорожував до Перу й вісім років був жонатий на перуанці, розповідає про магію перуанців, про те, як вони уявляють світ і про проблеми в сучасних індіанських країнах.

Кобзар Василь Литвин: Україну потрібно будувати в собі. Кольори часу, випуск 23

Звільни своє тіло. Це Україна. Спочатку відстоюй суверенність власного Я. А це тобі підвладне. Ти Бог для власного Я. Заглибся, торкнись традиції, пракореня.

Ще за часів Совдепії я додумався до цих речей і почав у своїй душі творити свою Україну. <…> Очистився, я ж на святій землі своїй рідній живу. І чому я повинен такий брудний ходити і так схематично виконувати те, що всі роблять?
Щодо мене, то побесідувавши з кобзарем Василем Литвином, відчув, що збувається моя мрія — мандрувати світом і спілкуватись із мудрими людьми. А ще зрозумів, що просто зобов’язаний зберегти ці історії, адже кожна така людина — це епоха.

Таємнича країна Перу. Кольори часу, випуск 22

В Перу вам ніхто не гарантує недоторканість вашого майна і навіть самого життя. В Амазонії досі живуть мисливці у набедрених пов’язках, а в Андах зберігся первозданний уклад життя індіанців. Перу — одне з найзагадковіших місць на нашій планеті, де залишились сліди невідомих нам цивілізацій.
Про свій досвід перебування в Перу розповідає Олег Дандурьянц, який вісім років був жонатий на перуанці.

Духовна республіка Олеся Бердника. Кольори часу, випуск 21

Чи можу я творити нову реальність для України, якщо мене ніхто не підтримує, якщо я поки що абсолютно сам? Для мене це питання завжди було актуальним, я щоразу намагався звільнити місце для віри. У цій передачі можна знайти для себе відповідь, що не залишить байдужим нікого, хто має хоч невелику краплину віри.

Ця відповідь — не з книжної езотерики, не від позиченої мудрості. Це живий досвід людини, яка в середині 70-х почала творити майбутнє для України в ноосфері.

Це третя і остання передача з циклу, присвяченого українському мрійнику, мислителю, письменнику і громадському діячу Олесеві Берднику. А в ній ви почуєте від найближчих людей, як в
умовах переслідувань і нерозуміння Олесь Бердник започаткував Духовну республіку, про розквіт руху на початку 90-х, про надії та розчарування на цьому шляху.

Слухаючи ці розповіді, можна зробити для себе багато цікавих, чреватих висновків. А можна просто пливти за настроєвим потоком, який створять незвичайні пісні на слова Бердника у виконанні Василя Литвина, гурту „Вогнесміх“, Сергія Сольоного.

Реальність і казка Олеся Бердника. Кольори часу, випуск 20

Наш світ не може існувати без казки. Казка — це ключ до справжньої духовної реальності. Саме тому в цей світ приходять люди, які здатні творити казку, які кличуть тих, хто має відкрите і сміливе серце до славних вогняних подвигів, до нашої духовної прабатьківщини.

18 березня виповнилось 10 років, як наш земний світ залишив український мислитель, письменник, казкар Олесь Бердник. Він творив казку не лише у своїх фантастичних романах, а й у реальному житті. Про це — у живих розповідях найближчих йому людей, а також у піснях на слова Олеся Бердника у виконанні Сергія Сольоного, гурту „Вогнесміх“, Василя Литвина.

Олесь Бердник: портрет у живих спогадах. Кольори часу, випуск 19

У земної квітки і далекої зірки одна природа.
Людина досягне глибин космосу, але не засобами техніки майбутнього, а силою власного вільного духу, вийшовши у вимір всеєдності.
Людство саме для себе створило тиранів і збудувало в’язницю, яку ніхто не охороняє.
Тільки у братній єдності ми зможемо подолати деформацію буття.

Мало кому відомо, що автор цих ідей жив поруч із нами. Читачі Річарда Баха чи Карлоса Кастанеди навряд чи знають, що є український автор, не менш глибокий і цікавий.

18 березня виповнюється 10 років відтоді, як наш земний світ залишив мислитель, письменник, фантаст Олесь Бердник. У цій передачі ми спробували відтворити портрет нашого унікального співвітчизника через живі розповіді найближчих йому людей. Продовжувати читання Олесь Бердник: портрет у живих спогадах. Кольори часу, випуск 19

Про що має знати кожен, хто їде до Індії? Як знайти свого гуру? Кольори часу, випуск 18

Індія — країна загадкова, і кожен бачить її по-своєму. Головне — відкритись і приймати її якою вона є. Про це розповіла нам тренерка з йоги і просто хороша людина Таня Степаненко. Вона була в незвичайному й містичному місті, яке називають містом мертвих — Варанасі. Ще говорили про те, як у величезному духовному розмаїтті Індії знайти свого Вчителя тому, хто має до цього прагнення.

 

Індія — країна загадкова, і кожен бачить її по-своєму. Головне — відкритись і приймати її якою вона є. Про це розповіла нам тренерка з йоги і просто хороша людина Таня Степаненко. Вона була в незвичайному й містичному місті, яке називають містом мертвих — Варанасі. Ще говорили про те, як у величезному духовному розмаїтті Індії знайти свого Вчителя тому, хто має до цього прагнення.

Що чекає на радіо в найближчому майбутньому? Кольори часу, випуск 17

Чи бути радіомовленню? Що чекає на радіо в умовах стрімкого розвитку переважно візуально орієнтованих інтернет-медіа?

Виховання чи інфотеймент? Залишатись в авангарді чи опускатись до рівня невибагливої аудиторії?

На ці теми спілкуємось із Анною Короненко, радіожурналісткою, ведучою великої кількості передач на Українському радіо та радіо Ера.

Мапуту — місто контрастів. Про СНІД, бідність, дітей Африки і надію. Кольори часу, випуск 16

Друга частина надзвичайно цікавої розповіді Олі Макар про її поїздку до Мозамбіку. Сьогодні ви почуєте про те, як достаток поєднується із надзвичайною бідністю і як у таких умовах живуть африканські діти. Дізнаєтесь про справжню причину поширення СНІДу в Африці, смертність від якого там на першому місці. Також говоримо про майбутнє і про надію для Африки.

Віталій Туренко про любов. Те, що не ввійшло до „Кольорів часу“

Хронометраж передачі „Кольори часу“, нажаль, не дозволяє повною мірою висвітлити бесіди ось такого плану. Все, що нам вдалось за п’ятнадцять хвилин передачі — це налаштуватись на роздуми про таке вічне питання, як любов, створити в День Валентина більш глибокодумний настрій, настрій вищого класу, ніж в інших ЗМІ.

Ще спілкуючись з Віталієм в студії Молодого радіо, я зрозумів, що з цієї розмови треба буде зробити не лише передачу, а й подкаст. Це для тих, хто прагне копнути глибше, хто, немов би повз квіти, не проходить байдуже повз „прокляті“ питання нашого життя, кого вони дивують і заворожують. Продовжувати читання Віталій Туренко про любов. Те, що не ввійшло до „Кольорів часу“