Помилка Творця

Трапилась зі мною нещодавно така пригода. Йшов попрацювати до Дніпровського спуску залитою сонцем світловодською вулицею. Повітря наповнене переможними звуками й запахами весни. Почув розмову двох жіночок, одна  оповідала другій, очевидно, про свою дочку:
— Ну що, вона закінчила економічний і зараз сидить у банку. Продовжувати читання Помилка Творця

Колір снігу

Північні народи, що живуть серед снігів, не мають узагальненого поняття снігу. Для них існує сніг, що падає з неба, сніг зі слідами, талий сніг. А ще — вони з майстерністю художників розрізняють до 40 його відтінків. Вирішив і собі віднайти бодай деякі з цих кольорів.

Продовжувати читання Колір снігу

Христос рождається!

Був у кіровоградському костелі на святковій службі. Отримав массу задоволення, відпочив духом. Продовжувати читання Христос рождається!

Кіровоградці святкують 11 червня

Відверто кажучи, не завжди своєю слов’янською душею розумів святкування урочистих подій по-європейськи, безсабантуйно, без притаманної нам широти. «Весело ми ховали тещу: три баяни порвали». А ось цього року 11 червня відзначив саме у європейський спосіб – скромно, без застіль. Продовжувати читання Кіровоградці святкують 11 червня

Куди їде ця електричка?

Здоровенькі були, любі читачі Соняшника!

Ще трохи досвіду, переїздів з місця на місце і тисяч кілометрів під колесами цих невтомних трудівниць — швидкісних, прискорених і навпаки, підвищеного комфорту й пониженого… Ще трохи — й можна буде писати книгу із назвою приблизно як в Уласа Самчука. Продовжувати читання Куди їде ця електричка?

Даже небо — и то с каждым днём над тобой желтеет

Сказати, що за сьогодні у світі та Україні не сталось важливих для кожного з нас новин було б як мінімум не зовсім коректно. І ось з висот філософсько-шалапайського споглядання вирішив приземлитись і бодай глянути, що робиться у світі. І тут вирішив не паритись перебором медіапродуктів, а за старовинною міщанською традицією обрав «найрейтинговіший» і найхаваніший — «ТСН» на «Плюсах». Продовжувати читання Даже небо — и то с каждым днём над тобой желтеет

Какофонія часу

Я іноді стаю ситуативним глядачем ТБ. Щойно на очі трапились матеріали з постмодернового арт-фестивалю. Не знаю, можливо, я стара нафталінова шкапа, дитя українського романтизму 60-х… Але знаєте, моя душа поета не витримує таке дивитись. Це гірше, ніж перманентні стихійні лиха на “Плюсах”. Це феєрія самозакоханості українського арт-бомонду і дилетанства у галузі постмодерну. Зізнаймось самі собі, що українська поетична традиція сьогодні між ковадлом НСПУ з її гайдамаками і червоними маками і какафонічно-істеричним молотом вичурного, безапеляційного і позбавленого відчуття смаку суч. укр. постмодерну.

Ну а нам лишається чекати
І себе байками годувати,
А щоб не втрачати інтересу,
Скажемо “Спасибі!” рідній пресі.о

„Поделись улыбкою своей…“ Афоризми

Життя завжди краще, ніж твій настрій.

*    *    *

Сміється той, хто сміється щиро.

*    *    *

Ніхто не вміє так влучно пожартувати, як Бог.
Продовжувати читання „Поделись улыбкою своей…“ Афоризми

Любов, наче фантомний біль (з ненаписаних кримських замальовок)

Алупка, ніч

Любов, наче фантомний біль, раз-пораз накочувала на нього свої хвилі, сідала срібним птахом на вікно, нежданна нічна гостя і несла з собою невловиме, відчайдушно наївне, що пахло новим роком, апельсинами… Продовжувати читання Любов, наче фантомний біль (з ненаписаних кримських замальовок)

Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.

Подивився „Сказку о звёздном мальчике“ за мотивами Оскара Уальда.

Він — дитя зір, що прийшов на Землю з місією врятувати свою цивілізацію. Вона — земна принцеса, найжаданіша  з дівчат. Він повинен відцуратись своєї мами, щоб зрозуміти, що має серце. Вона, холодна егоїстка, робить свої перші крочки до закону всеєдності. Продовжувати читання Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.