Всесвітній закон тяжіння зібрав нас разом, щоб ми допомогли одне одному знайти свою мрію

Цього дня 15 років тому ось у цій будівлі я познайомився з Іриною Агєєвою, яка координувала волонтерський центр „Альтруїст“. Попереду були місяці, наповнені незвично цікавою, різноманітною діяльністю. Ми допомагали людям з особливими потребами, працювали з дітьми вулиці, проводили якісь конкурси малюнків на асфальті, боді-арту, а головне — тусувались, співали пісень, дарували одне одному свій час, який здавався безмежним, наповнювались одне одним. Продовжувати читання Всесвітній закон тяжіння зібрав нас разом, щоб ми допомогли одне одному знайти свою мрію

Сергій Філіпов: Сьогоднішні волонтери в майбутньому можуть прийняти естафету духу. Інтерв’ю Леоніди Пономарьової

Кожна людина хоча б на мить час від часу замислюється над вічними питаннями буття, але рутина заважає заглиблюватися в безмежний простір роздумів і загадок. Ми маємо навчитися слухати й чути один одного й, напевно, тоді виникатиме менше протиріч та непорозумінь. Про своє ставлення до подій, що зараз відбуваються в Україні, про книгосвіт та людські цінності ми поспілкувалися з філософом, журналістом та релігієзнавцем Сергієм Філіпповим. Продовжувати читання Сергій Філіпов: Сьогоднішні волонтери в майбутньому можуть прийняти естафету духу. Інтерв’ю Леоніди Пономарьової

Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

— Куди ти найближчим часом збираєшся їхати автостопом? — запитала у мене Надя з Харкова, з якою ми напередодні познайомились на сплаві.

Відверто кажучи, повний вражень від дністровського каньйону, я був рішуче налаштований дати дупі сіна й зайнятися улюбленою справою. Усі наші розмови з харків’янами про автостоп носили суто теоретичний характер. І тут раптом це провокативне запитання в соцмережі, яке за декілька секунд на два тижні перенесло мене в інший варіант життя, від клавіатури і стрьомних краєвидів річки Інгул у простір, наповнений палючим сонцем і примхами мандрівничої долі. Продовжувати читання Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

Доки не вистиг зелений чай

Ти так пристрасно любиш мріяти… Ти вмієш із завзяттям шамана й віртуозністю митця будувати міста омріяного тобою щастя. Ти віднайшов під деревом вічного духу гірчичні зерна віри, яка вміє наказувати горам. Та коли гора приходить — чому ховаєш очі від непохитної очевидності?  Коли вмирає шкаралупа твоєї мрії, пускаючи несподівано живий пагін, чого шукаєш заклопотано в мішку сухих нереалізованостей?  Чому лишаєш свою віру в найвідповідальніший момент, коли вона народжує тобі  прекрасну доньку — реальність? Продовжувати читання Доки не вистиг зелений чай

Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.

Подивився „Сказку о звёздном мальчике“ за мотивами Оскара Уальда.

Він — дитя зір, що прийшов на Землю з місією врятувати свою цивілізацію. Вона — земна принцеса, найжаданіша  з дівчат. Він повинен відцуратись своєї мами, щоб зрозуміти, що має серце. Вона, холодна егоїстка, робить свої перші крочки до закону всеєдності. Продовжувати читання Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.