Доки не вистиг зелений чай

Ти так пристрасно любиш мріяти… Ти вмієш із завзяттям шамана й віртуозністю митця будувати міста омріяного тобою щастя. Ти віднайшов під деревом вічного духу гірчичні зерна віри, яка вміє наказувати горам. Та коли гора приходить — чому ховаєш очі від непохитної очевидності?  Коли вмирає шкаралупа твоєї мрії, пускаючи несподівано живий пагін, чого шукаєш заклопотано в мішку сухих нереалізованостей?  Чому лишаєш свою віру в найвідповідальніший момент, коли вона народжує тобі  прекрасну доньку — реальність? Продовжувати читання Доки не вистиг зелений чай