А мені можна хрест узяти? Кольори часу, випуск 25

Передача із великоднього циклу, яка вийшла на радіо в страсний четвер. Перша моя авторська робота в такому жанрі. Я увійшов у незвичну для себе, та власне й для вітчизняної радіожурналістики сферу. Тому дуже важливою є ваша думка. Чи цікаво було слухати всю передачу? Чи зрозуміло, про що вона? Що переживалось як близьке, а що звучало дисгармонійно?

Мені би дуже хотілось робити бодай іноді не просто репортажі, а створювати мистецькі речі. З усіма наслідками, що випливають, тобто враховуючи вимоги, які ставить перед мистецтвом час.
Ця передача — про страждання в нашому житті. А ще про Львів. Зробив її як творче завдання в рамках Радіошколи на тему „Звуковий портрет Львова“. Мені нецікаво було писати кнайпи чи дзеленчання трамваїв. Я побував у двох зовсім інших місцях. У мене не вийшло пасторального полотна. „Рассинить бы, да нет у меня акварели такой“.

Стежками Ра

Ідучи до походу, вивіряймо до грама наш виряд, викидаймо без жалю все, що хоч на мить видається зайвим. І все ж найнеобхідніші для мандрованця речі — завжди з ним, і нести їх найлегше, адже ця ноша зовсім не обтяжує вагою. З ним завжди його серце, відкрите назустріч людям і дорогам, його віра, що працює краще за будь-який навігаційний прилад, адже зорієнтована за силовими лініями в духовному просторі.

Продовжувати читання Стежками Ра