Стежками Ра

Ідучи до походу, вивіряймо до грама наш виряд, викидаймо без жалю все, що хоч на мить видається зайвим. І все ж найнеобхідніші для мандрованця речі — завжди з ним, і нести їх найлегше, адже ця ноша зовсім не обтяжує вагою. З ним завжди його серце, відкрите назустріч людям і дорогам, його віра, що працює краще за будь-який навігаційний прилад, адже зорієнтована за силовими лініями в духовному просторі.

Продовжувати читання Стежками Ра

Антимовчання чи проповідь нової духовності?

Прочитав працю Ієрофея Влахоса „Православна психотерапія“. Не можна не погодитись зі словами, які автор наводить, цитуючи одну черницю: „Над сучасним світом віють пустельні вітри антиісихазму.“ І справді в світі довкола нас панує антимовчання, він гуде, гуркоче, галасує, верещить. Найсміливіші фантазії антиутопістів про світ, де від шуму й галасу людині не буде куди сховатись, сьогодні успішно втілено в життя. І найгірше те, що істерична верескливість проникла й у сферу духовних пошуків людини. Найяскравіша наочність, що межує з карикатурністю — передачі типу „Неймовірно, але факт“. Увімкніть і відчуйте, як вас мають у вушні проходи. Книжковий ринок завалений езотеричною літературою, де крик починається вже з обкладинок. Продовжувати читання Антимовчання чи проповідь нової духовності?

Роздуми про обіцяні райські блаженства

Церковники нас навчають, що мовляв, варто лише перетерпіти страждання протягом життя — а після смерті буде абсолютне блаженство й безтурботність. Продовжувати читання Роздуми про обіцяні райські блаженства

Помилка Творця

Трапилась зі мною нещодавно така пригода. Йшов попрацювати до Дніпровського спуску залитою сонцем світловодською вулицею. Повітря наповнене переможними звуками й запахами весни. Почув розмову двох жіночок, одна  оповідала другій, очевидно, про свою дочку:
— Ну що, вона закінчила економічний і зараз сидить у банку. Продовжувати читання Помилка Творця

А когда поезд уходил, огни мерцали…

Кременчуцький вокзал. Фото з сайту iloveukraine.com.ua

Ще Іван Багряний відкрив образ потяга як “республіки на колесах”, як концентрованого виразника усієї повноти, строкатості та ірраціональності життя “країни чудес”. З тих часів, з 40-х рр. XX ст., спливло багато води, і все ж таки є речі, непідвладні часу. Продовжувати читання А когда поезд уходил, огни мерцали…

Колір снігу

Північні народи, що живуть серед снігів, не мають узагальненого поняття снігу. Для них існує сніг, що падає з неба, сніг зі слідами, талий сніг. А ще — вони з майстерністю художників розрізняють до 40 його відтінків. Вирішив і собі віднайти бодай деякі з цих кольорів.

Продовжувати читання Колір снігу

Христос рождається!

Був у кіровоградському костелі на святковій службі. Отримав массу задоволення, відпочив духом. Продовжувати читання Христос рождається!

Кіровоградці святкують 11 червня

Відверто кажучи, не завжди своєю слов’янською душею розумів святкування урочистих подій по-європейськи, безсабантуйно, без притаманної нам широти. «Весело ми ховали тещу: три баяни порвали». А ось цього року 11 червня відзначив саме у європейський спосіб – скромно, без застіль. Продовжувати читання Кіровоградці святкують 11 червня

Куди їде ця електричка?

Здоровенькі були, любі читачі Соняшника!

Ще трохи досвіду, переїздів з місця на місце і тисяч кілометрів під колесами цих невтомних трудівниць — швидкісних, прискорених і навпаки, підвищеного комфорту й пониженого… Ще трохи — й можна буде писати книгу із назвою приблизно як в Уласа Самчука. Продовжувати читання Куди їде ця електричка?

Даже небо — и то с каждым днём над тобой желтеет

Сказати, що за сьогодні у світі та Україні не сталось важливих для кожного з нас новин було б як мінімум не зовсім коректно. І ось з висот філософсько-шалапайського споглядання вирішив приземлитись і бодай глянути, що робиться у світі. І тут вирішив не паритись перебором медіапродуктів, а за старовинною міщанською традицією обрав «найрейтинговіший» і найхаваніший — «ТСН» на «Плюсах». Продовжувати читання Даже небо — и то с каждым днём над тобой желтеет

Какофонія часу

Я іноді стаю ситуативним глядачем ТБ. Щойно на очі трапились матеріали з постмодернового арт-фестивалю. Не знаю, можливо, я стара нафталінова шкапа, дитя українського романтизму 60-х… Але знаєте, моя душа поета не витримує таке дивитись. Це гірше, ніж перманентні стихійні лиха на “Плюсах”. Це феєрія самозакоханості українського арт-бомонду і дилетанства у галузі постмодерну. Зізнаймось самі собі, що українська поетична традиція сьогодні між ковадлом НСПУ з її гайдамаками і червоними маками і какафонічно-істеричним молотом вичурного, безапеляційного і позбавленого відчуття смаку суч. укр. постмодерну.

Ну а нам лишається чекати
І себе байками годувати,
А щоб не втрачати інтересу,
Скажемо “Спасибі!” рідній пресі.о

„Поделись улыбкою своей…“ Афоризми

Життя завжди краще, ніж твій настрій.

*    *    *

Сміється той, хто сміється щиро.

*    *    *

Ніхто не вміє так влучно пожартувати, як Бог.
Продовжувати читання „Поделись улыбкою своей…“ Афоризми

Михайлівський Золотоверхий: відновлені сторінки нашого буття

Хто з мешканців столиці чи з багатотисячної регулярної армії її гостей може сьогодні уявити Київ без однієї з головних його прикрас — Михайлівського монастиря? Його золоті бані чарують погляд ще здалеку. Щодня тут тисячі прочан та туристів. Вже, здається, важко повірити, що два десятиліття тому мало хто з киян знав про існування на цьому місці навіть фундаменту колись зруйнованого собору. Сюди приходили лише любителі пограти в теніс, адже на цьому місці за радянських часів були корти. Продовжувати читання Михайлівський Золотоверхий: відновлені сторінки нашого буття

Любов, наче фантомний біль (з ненаписаних кримських замальовок)

Алупка, ніч

Любов, наче фантомний біль, раз-пораз накочувала на нього свої хвилі, сідала срібним птахом на вікно, нежданна нічна гостя і несла з собою невловиме, відчайдушно наївне, що пахло новим роком, апельсинами… Продовжувати читання Любов, наче фантомний біль (з ненаписаних кримських замальовок)

Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.

Подивився „Сказку о звёздном мальчике“ за мотивами Оскара Уальда.

Він — дитя зір, що прийшов на Землю з місією врятувати свою цивілізацію. Вона — земна принцеса, найжаданіша  з дівчат. Він повинен відцуратись своєї мами, щоб зрозуміти, що має серце. Вона, холодна егоїстка, робить свої перші крочки до закону всеєдності. Продовжувати читання Віра, надія, любов. Ці почуття передаються від серця до серця, і ніщо не взмозі їх спинити.

Повернення до Криму

Після тритижневої другої половини півставки знов повертаюсь до Ялти.
Весна вже давно розлилась нашими центральноукраїнськими далями. Але Крим завжди вміє шокувати різницею погоди. І якщо на великій землі весна ще поважна пані у демисезонному плащі, то тут – божевільне, розхристане дівчисько із беззупинним шалом в очах. Продовжувати читання Повернення до Криму

Як нас тепер називати? До проблеми перейменування Кіровограда

Напередодні відзначення 250-річчя Кіровограда широкого обговорення набуло питання перейменування міста. Спробуймо максимально неупереджено поглянути на історію питання та на думки, що висловлюються сьогодні з цього приводу.
Продовжувати читання Як нас тепер називати? До проблеми перейменування Кіровограда

На 21 главу Євангелія від Йоана

А у нас, у Кіровограді —
Христос воскрес! Продовжувати читання На 21 главу Євангелія від Йоана

Сонцеворот

Ми здавна штудіюємо діагноз Дон Кіхота.
Нам шлях в нірвану вказано: нас змелють на муку.
Тож з гордим гаслом „За єду!“ — така у нас робота —
Кладемо дружно голови в пашеку вітряку. Продовжувати читання Сонцеворот