Кіровоградець Сергій Філіппов: „Подорожі автостопом — це ліки від ненависті“

З 16 червня по 7 липня тривала подорож автостопом кіровоградського журналіста-фрілансера Сергія Філіппова, який за 21 день встиг подолати 4300 км дороги – чужої і невідомої, яка показала мандрівнику світ східних слов’ян і відкрила потрібні на той момент істини. Гомель, Вітебськ, Псков, Санкт-Петербург, Петрозаводськ, Кем, Новгород і Москва – всі ці території кіровоградець пройшов з рюкзаком за плечима і вірою у людей, незважаючи на труднощі і проблеми зі здоров’ям (Сергій має лише 5% зору). І це вчергове доводить, що тим, хто справді чогось хоче – жодні перепони не завадять. Продовжувати читання Кіровоградець Сергій Філіппов: „Подорожі автостопом — це ліки від ненависті“

Молодші брати собаки Павлова

— Сволоч помаранчева! Крим просрали! Тепер шестивагонку пустили! — Це літній дядько гнівається, що електричка Миронівка – Київ тепер не з восьми вагонів, а з шести, і люди їдуть, як оселедці.

— Усі адвокати продажні! Їм платять гроші, і вони захищають преступників, — вловлюю тираду вже іншої жінки-оселедця.

Чому я на цьому так загострюю увагу? Тому що це не просто маячня окремих люмпенізованих елементів. У нас так живе пів України. Я не знаю статистики, але від славнозвісних 86 % ми недалеко пішли. Продовжувати читання Молодші брати собаки Павлова

Сергій Філіппов: Якщо ти вирушив у дорогу, то й твій водій уже десь у путі

То тільки здається, що Соловецькі острови, розташовані за 2500 кілометрів від Києва й 165 кілометрів від полярного кола, — то кінець світу. Насправді, дістатися до них доволі легко. Головне — намріяти собі таке бажання. А далі — хоч і автостопом. Власне так і зробив журналіст, родом із Кіровограда Сергій Філіппов. Продовжувати читання Сергій Філіппов: Якщо ти вирушив у дорогу, то й твій водій уже десь у путі

Автостопом на Соловки. Мандрівник Сергій Філіппов поділився враженнями про подорож

Шість днів і п’ять ночей провів герой нашого сюжету на Соловках. Дістався туди автостопом. Місяць тому мандрівник розповів про свою мрію в інтернеті та на телебаченні. Він просив допомогти йому в зборі коштів. Небайдужі відгукнулися. Зібрали необхідне спорядження та 3 000 грн. Своїми враженнями про поїздку мандрівник поділився зі знімальною групою Обласного телебачення. Свій досвід і враження публікуватиме на блозі та у брошурках. Першу надрукує вже за деякий час.
Матеріал Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії. Журналіст: Марія Староста, оператор: Анатолій Басистий.

На Соловках цветут тюльпаны

16 июня кировоградец Сергей Филиппов выехал из Киева на окружную дорогу и остановил машину, которая ехала в сторону Чернигова. Так началась его жизнь «в дороге» – почти по Джеку Керуаку. Автостопом, ночуя у людей, которых нашел на сайте каучсерфинга (о том, что это такое, – ниже) через Гомель, Псков, Санкт—Петербург и Рабочеостровск он доехал до Соловецких островов, а потом вернулся назад – уже через Великий Новгород и Москву. Продовжувати читання На Соловках цветут тюльпаны

Журналіст із Кіровограда збирається автостопом туди, куди раніше відправляли на заслання

Мандрівник і журналіст із Кіровограда Сергій Філіппов автостопом збирається дістатися Соловків. Хлопцю потрібне спорядження для подорожі.
Сюжет Ольги Склярук у програмі „День за днем“ Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії.

Я збираюсь поїхати на Соловецькі острови й мені потрібна ваша допомога

Друзі, мені потрібна ваша допомога. Я збираюсь у пізнавальну поїздку на Соловки, хочу набрати в цій подорожі багато цікавого матеріалу. У мене є проблеми зі спорядженням, але я сподіваюсь на вашу підтримку.

Продовжувати читання Я збираюсь поїхати на Соловецькі острови й мені потрібна ваша допомога

Аудіопанорама ранкового Фастова. Слайдкаст

Слайдкаст — новий для мене, але в той же час цікавий жанр. Це щось середнє між відео й подкастом. Основне смислове навантаження тут на звук. Тому якщо будете слухати в навушниках, то почуєте всі принади ранку в залізничному містечку на Київщині.

Безодня людського горя

— А от у мене таке горе! У мене однокімнатна квартира у Києві й хата у Фастові, — жіночка в електричці жаліється своїй випадковій співрозмовниці.

«Йопт!» — думаю собі. Прислухаюсь, сподіваючись почути, у чому ж тут горе.

— А попробуй за це все заплатити! А газ як подорожчав!

— А чому ви не здаєте квартиру? — резонно питає співрозмовниця. Продовжувати читання Безодня людського горя

Всесвітній закон тяжіння зібрав нас разом, щоб ми допомогли одне одному знайти свою мрію

Цього дня 15 років тому ось у цій будівлі я познайомився з Іриною Агєєвою, яка координувала волонтерський центр „Альтруїст“. Попереду були місяці, наповнені незвично цікавою, різноманітною діяльністю. Ми допомагали людям з особливими потребами, працювали з дітьми вулиці, проводили якісь конкурси малюнків на асфальті, боді-арту, а головне — тусувались, співали пісень, дарували одне одному свій час, який здавався безмежним, наповнювались одне одним. Продовжувати читання Всесвітній закон тяжіння зібрав нас разом, щоб ми допомогли одне одному знайти свою мрію

В Україні немає психологів, які б говорили з пораненими однією мовою – координатор волонтерів

3 грудня, у Міжнародний день людей із особливими потребами, Україна констатує збільшення проблем інвалідів. Причина тому – бойові дії на Сході. Лише серед зареєстрованих переселенців наразі – близько 21 тисячі людей із особливими потребами. Крім того, статус інвалідності отримують тяжко поранені бійці. Продовжувати читання В Україні немає психологів, які б говорили з пораненими однією мовою – координатор волонтерів

Сергій Філіпов: Сьогоднішні волонтери в майбутньому можуть прийняти естафету духу. Інтерв’ю Леоніди Пономарьової

Кожна людина хоча б на мить час від часу замислюється над вічними питаннями буття, але рутина заважає заглиблюватися в безмежний простір роздумів і загадок. Ми маємо навчитися слухати й чути один одного й, напевно, тоді виникатиме менше протиріч та непорозумінь. Про своє ставлення до подій, що зараз відбуваються в Україні, про книгосвіт та людські цінності ми поспілкувалися з філософом, журналістом та релігієзнавцем Сергієм Філіпповим. Продовжувати читання Сергій Філіпов: Сьогоднішні волонтери в майбутньому можуть прийняти естафету духу. Інтерв’ю Леоніди Пономарьової

Найбільша проблема незрячих — самі незрячі


Коли бачиш черговий сюжет про те, як тяжко жити бідним інвалідам, бо держава знову чогось їм не додала, хочеться запитати: а хто вам доктор? Репортаж про день білої тростини в Києві викликав бажання повіситись на коричневому від каштанової хвороби каштані, що росте під вікном.

Сюжет Світлани Жайворонок на каналі «Київ», якщо говорити декількома словами — про те, як в день білої тростини незрячі зібрались на Майдані, аби підтримати одне одного в безутішному горі й пожалітися на розтрикляту владу, яка нічого для них не робить. От уже й перші сльози на глядацьких очах. Адже це так страшно — бути сліпим! Виходиш із дому — й тобі нічого не видно, можна наштовхнутись на сторонні предмети… Продовжувати читання Найбільша проблема незрячих — самі незрячі

Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

— Куди ти найближчим часом збираєшся їхати автостопом? — запитала у мене Надя з Харкова, з якою ми напередодні познайомились на сплаві.

Відверто кажучи, повний вражень від дністровського каньйону, я був рішуче налаштований дати дупі сіна й зайнятися улюбленою справою. Усі наші розмови з харків’янами про автостоп носили суто теоретичний характер. І тут раптом це провокативне запитання в соцмережі, яке за декілька секунд на два тижні перенесло мене в інший варіант життя, від клавіатури і стрьомних краєвидів річки Інгул у простір, наповнений палючим сонцем і примхами мандрівничої долі. Продовжувати читання Світ добрих людей. Мандрівка автостопом на Північний Схід України

Горан Петровіч. Атлас, складений небом — Книгосвіт

Книга неодмінно сподобається любителям Мілорада Павича. А ще тим, хто знає, що події магічної реальності не менш важливі, ніж у буденності. А ще для тих, хто хоче на повні груди дихати повітрям книги, збирати до бляшаної коробочки власних спогадів незвичайні запахи й кольори.

Ми обмежуємо свою свободу темрявою зверху і темрявою знизу. Тому герої книжки розбирають дах свого будинку, чи то пак колір червоної черепиці змінюють на колір неба. Це історія про боротьбу із порожнечею довкола, про вибір, на якій сторонісвого єства жити — світлій чи тіньовій. Це роман-атлас, що складається з 52 розділів, до кожного є гіпертекстовий коментар та ілюстрація.

Кожному, в кого болять нерви від сьогоднішніх новин і хто зрозумів, що в цьому потоці нема ні краплини істини, книжка обов’язкова для прочитання.

Церква й АТО Як представники різних християнських конфесій допомагають українським військовим


Військове командування часом не може знайти грошей, щоб послати вертоліт до поранених. Але для священика на сході України не стоїть питання, чи варто ризикувати життям, щоб винести пораненого й надати йому притулок у церкві. Однієї страшної ночі Церква відкрила свою браму й дала прихисток студентам, яких переслідували каральні загони. Відтоді почалася довга виснажлива війна, але водночас відбулось іще дещо важливе. Стало остаточно зрозуміло, що в цій війні Церква буде разом зі своїм народом
. Продовжувати читання Церква й АТО Як представники різних християнських конфесій допомагають українським військовим

Представители религиозных конфессий Крыма о духовной жизни в условиях агрессии


Чем живут крымские общины различных конфессий в условиях международного политического кризиса? Какие настроения у верующих, и чего они опасаются? Какую позицию в связи с крымскими событиями выражают духовные лидеры? Мы отправились в Крым, чтобы вживую пообщаться с людьми, представляющими разнообразную духовную жизнь полуострова.
Продовжувати читання Представители религиозных конфессий Крыма о духовной жизни в условиях агрессии

Євромайдан: історія християнства повторюється

Розмірковуючи про Євромайдан, прийшов до несподіваного висновку, у який сам довго не міг повірити: за своєю суттю це явище глибоко християнське. Цей зв’язок дає можливість зрозуміти, що таке Євромайдан в принципі і які його перспективи.

Порівняння на перший погляд незрозуміле. І це як мінімум. Ну що спільного має забарикадований, задимлений центр Києва, повний наморених, невиспаних людей із, скажімо,  суворою красою православних храмів чи з хлопцями в краватках, що роздають Біблії? „Безглузде порівняння! Це все одно, що співставляти свято врожаю стародавніх кельтів і кросівки Nike!“ Не поспішайте. Коли ми згадали про християнство, звідки у нашій уяві виник православний собор, чи ікони, чи облатки, чи зібрання, на якому усі з Бібліями в руках? Такою є суть християнства? Певне, що ні. Це наша власна гра в асоціації, так працює наш головний мозок. Але якщо мозок допитливий, він ні за що не відмовить собі у подорожі назустріч суті речей. Продовжувати читання Євромайдан: історія християнства повторюється

Київ, четверта ранку, почалась війна. Історія повторилась

0 листопада українська влада, точніше група осіб, яких я відтепер не вважаю владою здійснила жорстоку розправу над мирними демонстрантами на Майдані Незалежності й тими, хто мав необережність випадково опинитись поруч. Тому, не вагаючись, я приєднуюсь до сотень тисяч, а може й мільйонів співгромадян, до громадських активістів, журналістів, творчої української еліти. Ми повинні скинути цю владу.

Я завтра їду на Майдан. Бо не маю морального права стояти осторонь. Тому що знаю: сьогодні злочинна кліка, за допомогою підконтрольних органів внутрішніх справ жорстоко б’є журналістів, студентів, іноземних гостей, а завтра це може відбутись зі мною чи з кимось із моїх друзів. Продовжувати читання Київ, четверта ранку, почалась війна. Історія повторилась

Ганна і Василь Доценки: Мріємо перетворити Батьківщину на квітучий сад


Життя в родовій садибі поза межами міської цивілізації, плани перетворити рідне село на райський куточок. Своїм досвідом на зустрічі у Кіровограді поділились Ганна і Василь Доценко.

Василь закінчив факультет іноземних мов у Кіровограді. Ганна за освітою юрист і працювала в апеляційному суді. Але десять років тому вони переїхали до Гаївки, рідного села Василя. Живуть у своїй родовій садибі, мають четверо дітей. Василь працює завучем у школі, Ганна — секретарем сільради. Кажуть, що таким чином отримали більше можливостей реалізувати свою мрію. Продовжувати читання Ганна і Василь Доценки: Мріємо перетворити Батьківщину на квітучий сад