Антимовчання чи проповідь нової духовності?

Прочитав працю Ієрофея Влахоса „Православна психотерапія“. Не можна не погодитись зі словами, які автор наводить, цитуючи одну черницю: „Над сучасним світом віють пустельні вітри антиісихазму.“ І справді в світі довкола нас панує антимовчання, він гуде, гуркоче, галасує, верещить. Найсміливіші фантазії антиутопістів про світ, де від шуму й галасу людині не буде куди сховатись, сьогодні успішно втілено в життя. І найгірше те, що істерична верескливість проникла й у сферу духовних пошуків людини. Найяскравіша наочність, що межує з карикатурністю — передачі типу „Неймовірно, але факт“. Увімкніть і відчуйте, як вас мають у вушні проходи. Книжковий ринок завалений езотеричною літературою, де крик починається вже з обкладинок. Автори отримують унікальну інформацію, яка ще учора не була доступною людству й безупинно кричать: про те, що треба готуватись до нової космічної ери, де буде не три, а вісімнадцять вимірів, що вся література, написана до 2008 року відтепер є недійсною і т.п.

І коли посеред гуркоту фабрик таємного знання відкриваєш для себе твори таких сучасників, як митрополит Ієрофей, починаєш розуміти принаймні те, що незважаючи на суворість та аскетичність, святоотцівські практики незрівнянно добріші й щиріші за комфортабельні ньюейджерські техніки.

Сьогодні багато можна почути про те, як просто досягти високого рівня духовності, для цього варто витрачати лише 15–20 хвилин на день. Заробітчанам духовного фаст-фуду навіть на гадку не спадає провести аналлогії хоча б з вихованням дитини. Виховання маленької Людини, а не безкарного пестунчика з глянцевою назвою „індиго“ методологічно і справді просте: треба просто дати малюку можливість зростати в атмосфері любові й гармонії з навколишнім світом. Але наскільки це „просто“ з практичної точки зору, добре відомо усім батькам.

Особисто для мене справжні духовні практики, що варті наслідування — це життя Парамаханси Йогананди, Махатми Ганді, Луки Войно-Ясенецького, описані в автобіографічних творах, життя реальних і вигаданх героїв Ромена Роллана, і аж ніяк не п’ятнадцятихвилинні щоденні візуалізації.

Тільки-но людина перестане бігти на галасливі езотеричні манівці і, як Аліса в Задзеркаллі, поверне в інший бік — процес духовного росту розпочнеться сам собою, без клаксонів і фанфар.

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

4 коментарі до “Антимовчання чи проповідь нової духовності?”

  1. богослів”я та богопізнання відбувається на колінах. чим більше знаєш, більше спитають, але не обов”язково знання міняють твою суть

  2. дуже дякую, аналогія з вихованням дитини просто чудова!
    недарма у цигуністів є навіть алегорія про внутрішню дитину, народжену в медитації 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *