Роздуми про обіцяні райські блаженства

Церковники нас навчають, що мовляв, варто лише перетерпіти страждання протягом життя — а після смерті буде абсолютне блаженство й безтурботність. Але це, на мою думку, вияв, як кажуть атеїсти, ілюзорно-компенсаційної функції релігії. Насправді ж людина у фізичному тілі та поза ним перебуває в одному й тому ж буттєвому континуумі. Внаслідок світової катастрофи, яку ми називаємо гріхопадінням, буття розпорошеного на людство першоадама є деформованим, приреченим на дискретність і реґламентацію. А значить, і після переходу на нас чекають все ті ж проблеми, пов’язані з такою деформованістю буття, розокремленістю сущого.

Спастись, досягти обіцяного блаженства ми можемо не поодинці, а лише гуртом, із деревами, собаками, ельфами й домовичками. І доки ми не усвідомимо нашої всеєдності, колективної відповідальності за все зло, яке встигли зробити, катастрофа триватиме.

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *