Київ, четверта ранку, почалась війна. Історія повторилась

0 листопада українська влада, точніше група осіб, яких я відтепер не вважаю владою здійснила жорстоку розправу над мирними демонстрантами на Майдані Незалежності й тими, хто мав необережність випадково опинитись поруч. Тому, не вагаючись, я приєднуюсь до сотень тисяч, а може й мільйонів співгромадян, до громадських активістів, журналістів, творчої української еліти. Ми повинні скинути цю владу.

Я завтра їду на Майдан. Бо не маю морального права стояти осторонь. Тому що знаю: сьогодні злочинна кліка, за допомогою підконтрольних органів внутрішніх справ жорстоко б’є журналістів, студентів, іноземних гостей, а завтра це може відбутись зі мною чи з кимось із моїх друзів.

Я прекрасно усвідомлюю, що народний протест може бути використано опозиційними політиками у власних корисливих цілях. А швидше за все, так і буде. Але незважаючи на це, я переконаний, що роблю все правильно. Адже сьогодні мова йде вже не про політику, а про самозбереження. Нам зараз уже треба відстояти не європейську ідентичність, а зберегти своє людське обличчя.

Саме зараз настав момент, коли кожному чітко треба визначитись: я за чи проти поліцейських методів управління державою, побиття безневинних людей, я за чи проти невідворотнього наступу тоталітаризму. Коли на вулиці хулігани ображають дівчину, тільки боягуз зважуватиме всі чинники, аналізуватиме передумови й можливі наслідки.

Українці мали вдосталь часу, аби говорити, думати, зважувати. Але зараз це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити, це превілея мирного часу. Зараз час повстати і йти до безкомпромісної перемоги.

Нам потрібно простягнути одну руку всім, хто в XX ст. загинув за право називатись українцем, а другу тим поколінням, які прийдуть за нами. Вони теж боротимуться, але їм буде легше, бо за ними стояли ми, а за нами мужні наші предки.

Хай нам усім Бог допомагає!

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *