Єзекіїль передрік, що в 1820 році винайдуть колесо — проповідь XXI століття

Баптистський пастор, виголошуючи проповідь, сказав, що Європа — це зло, про що свідчить сон Йосипа. Пророк Єзекіїль побачив у видінні колеса, цим самим передрікши винайдення колеса в 1820 р.

Завітав у гості на недільне служіння до будинку молитви Церкви євангельських християн баптистів у Кіровограді. Однією з тем служіння було небо. І першою річчю, що різко привернула мою увагу, були слова пісні, яку виконував один із братів. Ці два рядки настільки влучні, настільки концентровано передають інтелектуальну атмосферу, що панує, нажаль в таких церквах, що породжують цілу низку узагальнень. Хочете кількома словами почути, чого чекають в церкві від вірянина — ось ці слова:

Нам нужен не космос, а небо,
Где слабых не обижают.

Наскільки такий принцип є християнським — кожен сам визначається. Особисто я вирішив при кожній нагоді „ображати“ слабких. Точніше слабких провадирів слабких, які „ в’яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити“. Цьому навчає мене Біблія. Ображали слабких біблійні пророки, ображав їх до останнього подиху Христос, за що слабкі його й позбулись. Якщо сильні не почнуть нарешті діяти як сильні, до чого закликав Ісус, до чого закликає сьогодні Папа Франциск, то спалахнуть нові вогнища інквізиції та ізби із розкольниками на борту, і сильних „повыловят всех до одного“.

Коли відлунала пісня, слово взяв пастор. Я переказую його слова максимально точно.

— Біблія говорить, що були праведники, що бачили небеса відкритими (ну поки що все нормально — С. Ф.). Зокрема пророк Єзекіїль бачив ангелів, бачив колеса. Колесо винайшли лише в 1820 році і знайшли йому застосування. А пророк вже тоді це передбачив.

Я знайомий із працями російських православних талібів. Я знаю, що яблуко на айпадах — символ спокуси людини дияволом, тому його треба заліпити, а краще наліпити на нього хрест. Та що там казати — я слухав проповіді владики Пантелеімона в Кіровограді! Але такого пишно буяючого мракобісся мені не доводилось бачити ніде. Та й мало хто може подібним похвалитись. Найупослідженіший монах, що молився о дарованіі неприземленія літака з Папою Римським, знає, що колесо відоме з найдавніших біблійних часів, що вози були, доки світ світом.

Коли я почав отямлюватись від отриманого шоку, той самий пастор низпослав нову порцію благодаті. В числі парафіяльних оголошень було таке: 4–6 жовтня усі церкви молитимуться, щоб Господь дав відповідь, чи потрібна Україна в Європі. Не знаю, чи сподобається Богу така постановка питання, але зрештою ідея непогана — не мудрствувати лукаво, не слухати людських навітів, а самим в процесі духовної практики в усьому розібратись. Та щойно я про це подумав, як пастор вже запропонував своє оціночне судження. Він не забув згадати одностатеві шлюби й узагальнив, що зло поширюється швидше добра і зрештою перемагає. Як приклад він навів сон Йосипа, де сім худих корів з’їли сім вгодованих. Або з власного досвіду, коли один гіркий перець запліднює п’ятдесят солодких.

Закономірно постає питання: якщо Господь ще не сказав свого слова, а зробить це тільки в жовтні, навіщо самому пропонувати власну оцінку? Раптом відповідь неправильна? А якщо Церква має свою позицію щодо доцільності перебування України в Європі, або Болівії в Південній Америці — навіщо прикликати ім’я Боже надаремно? Щоб ним освятити брейнвош?

І все ж я гадаю, що такі речі виголошуються з кафедри без злих намірів. Просто трапляються такі пастори, батюшки, ксьонзи (що гріха таїти), які практично досягли того, до чого прагнуть східні містики. Процес думання у них відбувається настільки спроквола, що от-от зупиниться. 1820 рік взявся не з Вікіпедії й не з книги Даниїла. Просто ефірний час требачимось заповнювати, і язик виконує ту ж функцію, що й коров’ячий хвіст, відганяючи мух. Продовжуючи тему панування меншин і зла, що йде з Європи, пастор хотів у російській мові вжити красиве українське слово можновладці, вони, мовляв, мають прийняти правильне рішення. Але вийшла шикарна обмовка за Фрейдом — мужевласники.

Приклад пастора про перці, в принципі мудрий і „дихає землею“. Чому б духовенству всіх мастей не замислитись, що глупота поширюється набагато швидше, ніж здоровий глузд. Вже друге десятиліття православним священникам, богословам та ієрархам доводиться розхльобувати чиюсь нісенітницю про ідентифікаційні коди.

Моя мрія — щоб через сім років жодній християнській громаді не довелося святкувати 200 років колесу, а замість болота щоб був родючий ґрунт.

На фото — картина Фра Анджеліко „Чарівне колесо (видіння Єзекіїля)“. Фото звідси: http://www.wga.hu/frames-e.html?/html/a/angelico/

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *