Позитивне мислення кілька разів згадується в Євангелії

«Від фрази „життя прекрасне“ із пафосними мелодраматичними фотками просто верне,— написала Ярина Скуратівська у Фейсбуці. — Це нав’язливе самонавіювання авторів постів? Якийсь однобічний крен, що перетворює усіх на вічноусміхнених ідіотів? Чому ніхто не постить „сон прекрасний“, або „буття прекрасне“, га? Цією мильною фразою ніби заглушають поліфонічність життя, дуже різного в емоційних проявах, каструють інші емоції. Адже життя буває складним, цікавим, насиченим, спокійним, меланхолійним, радісним, трагічним(о, жах!), несподіваним, важким, легким, ніжним… »

Цей пост надихнув мене на ось такі міркування. Дорікаючи фарисеям Ісус, якщо адаптувати до сучасних реалій, каже приблизно таке:

— Горе вам, лицеміри, що коли приходить до вас брат ваш із проханням про допомогу, ви відповідаєте: „життя прекрасне, налаштуйся на позитив, твоя проблема лише у твоїй голові, не навантажуй мене своїм негативом“

Далі незручний Ісус наводить дві притчі про позитивне мислення. Перша називається „Про милосердного самарянина“. Повз поранену людину проходять священник і левит. Вони явно налаштовані на позитив. У їхньому світі просто немає стражденного чоловіка, що спливає кров’ю на узбіччі.

Друга притча розповідає про сіяча, який розсипає зерно. Впізнаєте портрет? „Посіяні на кам’янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз“ (Марк 4:16–17). До часу людина може бути пестунчиком долі, життя дає їй зелену вулицю і кредит на саморозвиток. Але замість зі смиренням подякувати і тихо робити свою справу, чимало з нас каже:

— Я досяг гармонії зі світом, тому я такий успішний! Я роблю все правильно, тому в мене все зашибісь! А ті, хто не досяг такого успіху — вони просто лузери!

Поправді, поправді кажу вам: смажений півень не встигне дзьобнути, як зречетеся усіх своїх демотиваторів! Спадок розтрачено й доведеться приглядатись, що там їдять свині.

На противагу позитиву Новий заповіт пропонує таке переживання як радість. Але це не теляча радість із роззявленим ротом. „Щоб наша радість була повною“ (2 Івана 1:12), вона повинна бути повноцінною. А це значить співпереживати стражданням кожного, хто поруч, боліти болями всього світу. Так робив Христос. Як не намагається буржуазна белетристика його зобразити успішним мультимільйонером, все ж незрівнянно мудріше сказав про нього поет і бард ієромонах Роман:

Много садов, но выбрал
Он Гефсиманский сад.

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *