Гаснуть вікна: візія

Місто несподівано залишається без світла. У темряву занурюються одразу цілі райони. Сотні вікон згасають, і в цю мить уривається музика, залишаючи холодне виття вітру та відчуття тривоги й самотності. Нова хвиля ще живої музики у новому кадрі також завмирає і разом з нею спиняється вулиця, вмирають ліхтарі, зникає тепле світло у святочному, як з картинки, соборі. Вітер грюкає безвладними дверима під’’їзду із клоччям оголошень, і коли двері прочиняються, з середини хижо визирає непроглядна темінь. Потім безлику багатоповерхівку ми бачимо здалеку, і в центрі уваги опиняється вікно, в якому  зненацька оживає світло.
Наступний кадр переносить нас до теплої, жовтувато освітленої оселі. Перед глядачем імпровізований вівтар, у книжковій полиці. З тьмяних образів мирно дивляться невпізнавані лики. Рука господаря бережно виймає книжечку, шукає потрібну сторінку, із якої випадає фантик від „Дюшесу“ і картка із зображенням старця, що спирається на ціпок. Але вже наступної миті рука господаря похапцем ховає реліквії, закриває книжечку, а друга рука із м’якою жовтою шматою широкими, квапливими рухами витирає на полиці пил. І в цей час світло починає миготіти.
Далі ми знов опиняємось на темній холодній вулиці. Тепер до виття вітру домішується сухий звук обережних, невпевнених кроків. Перед нами — силует людини із невеличким кишеньковим ліхтариком. Глядач довго вдивляється в подорожнього, неначе прагне переконатись, що це не примара. В останньому кадрі не чути кроків, але зоддаля видно маленький, немов зірка, вогник, який то губиться, а то знов виринає з ночі, шукаючи дорогу.

Фото з сайту lighthousedigest.com

Коментарі

Коментарі

Powered by Facebook Comments